Встановлено позитивний вплив стевії на органи травної системи, зокрема, на функціію підшлункової залози і печінки (Kinghorn F., Soejarto D., 1991). У народній медицині Бразилії застосовують чай з листя стевії при печії і посиленому газоутворенні в кишечнику.

Можливість застосування стевіозіда для лікування діареї грунтувалося на бактерицидних і противірусних властивостях екстракту стевії. Крім того, було встановлено, що стевіозід гальмує скорочення гладкої мускулатури кишечника, стимуляція якої призводить до діареї, пов'язаної з перистальтикою (Shiozaki et al., 2006). У концентрації 1 мМ він на 40% інгибирував скорочення ізольованою клубової кишки при впливі хлористого кальцію.

Передбачається, що механізм цього явища пов'язаний з його ингибирующим впливом на приплив іонів кальцію в м'язові клітини. Таким чином, стевіозід може бути корисний при лікуванні діареї, викликаної підвищеною перистальтикою кишечника, наприклад, при синдромі подразненого кишечника. Однак, потрібні подальші дослідження, щоб довести in vivo наявність протидіарейної дії екстракту стевії при геморагічній діареї, а також при діареї, пов'язаної з гіперперистальтикою.

Продемонстровані терапевтичні можливості стевіола і його аналогів (дігідроізостевіола) при2010  лікуванні секреторної діареї, спочатку виникає надмірне виділення кишкового секрету (Pariwat et al., 2008). Відомо, що секреція рідини в кишечник викликається силою осмосу, що виникає через активну секрецію аніонів, особливо хлоридів, в порожнину кишечника. Бактеріальний ентеротоксин може стимулювати активну секрецію хлоридів, а потім парацеллюлярний транспорт натрію і води. Така гіперсекреція при секреторній діареї, опосередкована ентеротоксиномЄЖ, веде до значної втрати води кишечником і до зневоднення (Field, 2003). Доведено, що в лінії кишкових клітин людини стевіол, але не стевіозід пригнічує активовану цАМФ секрецію хлоридів (Pariwat et al., 2008).

Синтез аналогів стевіола дозволив створити ряд більш активних сполук, з яких дігідроізостевіол найбільш виражено зворотньо інгібірував цАМФ-активовану секрецію хлоридів в клітинах кишечника (Pariwat et al., 2008). Електрофізіологічний і ферментний аналізи показав, що ця сполука нетоксично і специфічно впливає на секрецію хлоридів, що стимулюється цАМФ, але не кальцієм. При введенні дігідроізостевіола мишам, заражених холерою, секреція рідини в кишечнику значно зменшувалася. На цій моделі також показано, що введення стевіола в черевну порожнину також ефективно знижувало секрецію рідини в кишечнику. Ці результати узгоджуються з фармакокінетичними дослідженнями, які свідчать про ентерогепатичної циркуляції стевіола (Nakayama et al., 1986; Cardoso et al., 1996). З'єднання, родинні стевіол, можна порівняти з іншими протидіарейними препаратами (Muanprasat et al., 2007; Sonawane et al., 2008).